###Карпати - Харків 0:2. Нелогічне – логічне! ###

Львов. Стадион «Украина». 12 500 зрителей

Главный арбитр: Евгений Абросимов (Одесса)Ассистенты: Владимир Александренко (Винница), Игорь Бицкало, (Одесса)

"Карпати" - "Харків" 0:2

Голи: Гунчак 18 (п.), Платон 87

"Карпати": Романенко, Ощипко, Петрівський, Пшеничних (Голодюк 71), Тубіч, Кожанов (Фурта 75), Кобін, Кополовець (Зеньов 58), Гурулі, Кузнецов, Худоб'як

"Харків": Стойко, Комарницький, Панковець, Чеберячко, Фартушняк, Мілько, Гунчак, Білий (Ксьонз 90+2), Касьянов (Платон 77), Козоріз, Кабанов (Рібейро 88)

Попередження: Білий 28, Мілько 83

Ніхто не буде сперечатися, що «Харкову», протягом чемпіонату, мало щастило. І десь оцей весь фарт скупчувався, щоб одного прекрасного дня розвіятися над стадіоном «Україна». У вигляді непомітної субстанці він вилився на ноги і голови гравців в червоно-зеленій формі. Натомість, опоненти не зловили ані краплинки фарту. Тому результат виявився на диво непередбачуваним…

Михайло Стельмах – колишній гравець «Карпат». На початку 90-их зіграв за них 30 матчів. Тарас Кабанов, Мацей Налєпа і Руслан Платон зіграли за «зелено-білих» куди більше свого тренера. Минулого року, у матчі в Сумах, «Карпатам» забив Батіста. Тепер прийшла черга Платона. Можна ще згадати, як часто «Карпатам» забивали колишні гравці у минулих роках. Тепер можна згадати… Бо перед матчем, мало хто б і припустив, що захисники дадуть бодай шанс Кабанову чи Платону. Останній, взагалі, в запасі залишився.

Недооцінка суперника таки була. Особливо з боку уболівальників. Яка різниця? Вони ж не грають на полі. А все ж цей момент суттєвий. Бо в середині другого тайму народ так почав свистіти, що позакладало вуха. Народ, власне, не сподівався, що так станеться. Що «Карпати», які вдома готові розірвати будь-кого, не можуть абсолютно нічого зробити з командою, яка займає останнє місце в чемпіонаті. А під такий свист, хто б що не говорив, грати абсолютно неможливо: м’яч і без того ніг не тримається. Отже, можна констатувати, що проти «Карпат» грали не тільки футболісти команди-суперника, але й власні уболівальники. Не довго, але грали. І дуже даремно щирі галичани думають, що сказавши чи прокричавши: «Ти, йолопе, шо робеш?!» щось зміниться на краще. Такий от весняний парадокс.

Немало парадоксів і на полі було. Не треба бути генієм, щоб на хлопський розум пояснити футбольному новачку де чиє місце на полі і хто яку роботу повинен виконувати. Але у цьому матчі зробити такі легкі замальовки було б дуже складно. Бо хтось би подумав, що Ощипко – нападник. І справді, Ігор мав три хороші моменти, щоб забити. Спершу він підключився до атаки і зреагував на відскок м’яча. Лівий захисник «Карпат» стояв під гострим кутом та все ж на удар наважився – і не з таких забивають. Але Ощипко не забив. Потім він опинився на місці форварда і знову зловив м’яча – це вже йому Кузнецов асистував. Знову неточно. Нарешті, Ощипко міг добити м’яча у ворота, після того як Кузнецов змарнував свою нагоду (чи не найкращу за матч). Мимо. Мав Ігор ще й четверту нагоду. Цього разу він міг повторити свій шедевр, коли забив «Кривбасу» зі штрафного. Тепер з тієї ж самої точки, його удар прийшовся в стінку. І тут, як то кажуть, фарту забракло. Те саме, що про Ощипка, можна і про Тубіча сказати. Сербський центрбек бачив, що команді доводиться важко, тож він частенько до атак підключався і пробивав з далекої відстані. Дуже хороший момент був в серба після навісу зі штрафного, але на його потужний удар головою зреагував Стойко. А що нападники? Чому вони не били по воротах? Відповідь знайшлася на прес-конференції.

Перший гол харків’яни забили з пенальті. Господарі захопилися атакою і пропустили випад гостей. До Романенка «вивалився» Білий і, мабуть, забив би гол, якби Ощипко його не завалив. От чому Ігор так хотів забити… Він не забив, а Гунчак спокійно розстріляв львівські ворота. 0:1. Ну, подумалося, тепер «Харків» нікуди не дінеться. От він той поштовх, який так потрібно було отримати команді Олега Кононова. І справді, «Карпати» забігали активніше, але за кілька хвилин все повернулося на початок. «Харків» вперто відбивався, а «Карпати» не змогли довести до пуття свої атаки.

Може після перерви? Тренер мудру схему вигадає, яка допоможе зламати непрохідний захист чи президент «підтримає по-своєму». Ні. «Зелено-білі» зіграли агресивніше, але ж результату це не дало. Підопічні Стельмаха, натомість, повільно, але впевнено йшли до своєї мети. Протягом всього матчу вони намагалися не підпускати суперника до воріт. Почали з найкреативніших. Мілько ззаду в’їхав в Худоб’яка. Ніби ігровий момент і зараз «Карпати» штрафний проб’ють. Але… Ігор встав і штовхнув грубіяна. І це зробив Ігор Худоб’як – одна з найспокійніших та найдобріших людей на планеті, людина, яка муху не образить. Тож важко навіть собі уявити, що зробив Мілько. Навряд це був лише удар по ногах – таким «добром» Худоб’як у кожному матчі не обділений. Тобто спортивна злість у «Карпат» була. А фарту не було й надалі…

Так все тривало аж до 86-ої хвилини. «Карпати» вже так засіли в штрафному «Харкова», що здавалося: от-от і таки заб’ють. А натомість отримали «банку» у власні ворота. Відповідальність за цей акт на себе взяли Кабанов і Платон – ті, хто колись захищали кольори «Карпат». Така от доля… Все ж цікаво, чому Кабанов, який майже весь матч простояв в центральному колі, побіг на передачу партнера? Раніше ж він байдуже спостерігав, як м’яч летить в аут, після чергового виносу партнерів. Таки побіг і пас шикарний п’ятою віддав на Платона. А той ніби весь тиждень тренувався, що з лінії штрафного покладе круглого точно в кутик (Романенко не встиг вчасно зреагувати на удар). Щось і не пригадається, щоб Руслан такі голи за «Карпати» забивав.

От після такого ляпаса вуха остаточно перестали сприймати звуки навколишнього світу. Народ спокійно піднявся і подався до виходу. «Карпати» догравали матч при трибунах, що нагадували сито у збільшеному склі…

Михайло Стельмах, головний тренер ФК «Харків»:

- Мені дуже приємно приїжджати до рідного міста і вдвічі приємніше, коли тут перемагає моя команда. Ми ретельно проаналізували гру «Карпат» й обрали відповідний план на цей матч. Я дуже вдячний своїм футболістам, які, не зважаючи на наші негаразди, не дивлячись на те місце, яке ми посідаємо, повністю виконали план на гру. Думаю, наша перемога закономірна.

- Чи можна детальніше про план на гру?

- Насамперед, гравці мали не дати вільний простір для швидкісних атак «Карпат». Ми знали, що гравці «Карпат» добре «вилітають» в атаку з глибини, тож ми закрили їм вільні зони, наситивши середню лінію. Я просив футболістів, щоб вони грали щільно із суперниками.

- Хіба закономірний результат матчу, коли гості мали лише два моменти, а «Карпати» набагато більше?

- Я мав на увазі, що ми обрали правильний план на гру, правильну тактику. У «Карпат» справді були моменти, але ми, на відміну від суперника, свої моменти використали. Це футбол: перемагає той, хто забиває м’ячі.

- Пенальті був?

- Був відвертий поштовх в спину нашого гравця, який випередив захисника «Карпат». Спеціально це він зробив чи ні – питання інше.

- Чи була недооцінка суперника з боку «Карпат»?

- Це треба запитати у тренера господарів. Думаю, що «Карпати» трохи розслабились…

Олег Кононов, головний тренер «Карпат»:

- Ми налаштовувались на перемогу, але у підсумку поступилися. Насамперед програли через свої позиційні помилки. Суперник, нічого не створивши, забив два голи. Але це не применшує заслуги гравців ФК «Харків» - вони добре захищалися і провели дві результативні атаки. У нас було вдосталь моментів, аби виграти цей матч. Ми свої моменти не використали.

- Чимало вболівальників нині очікували продовження результативної гри «Карпат». Можливо, ви недооцінили суперника?

- Ні, ми навпаки побоювались харків’ян, знали, що вони й від оборони можуть зіграти успішно. І це у них вийшло.

- Чому не грав Андрій Ткачук?

- Я хотів його випустити, але через те, що рахунок був не нашу користь, віддав перевагу атакуючому гравцю Олегу Голодюку.

- У другому таймі деякі вболівальники освистували гру «Карпат»…

- Що поробиш… Бувають такі матчі, після яких потрібнол стиснути зуби і тримати удар. Я розумію глядачів, яким гра «Карпат» сьогодні не сподобалась, насамперед своєю якістю й нереалізацією моментів. Усі ми незадоволені й у кожного з нас болить серце.

- Чи не мали бажання замінити Сергія Зеньова, у діях якого був дуже низький відсоток влучих передач?

- Я сподівався, що Сергій вийде і підсилить гру, але в його діях справді було чимало помилок. Але сьогодні не день не лише окремих гравців, а й всієї команди. Винуваті ми самі…