###Карпати. Матч поколінь ###
В одному з інтерв’ю голеадор нинішніх „Карпат” Максим Фещук на запитання, хто є його кумиром, не задумуючись з емоційним запалом відповів коротко, але лаконічно: „Степан Юрчишин!”. І при цьому додав, що мріє, аби колись зіграти в дуеті у одній команді з найкращим нападником за всю історію „Карпат”. І ось мрія Максима здійснилася!
У вівторок, 20 травня Максим Фещук та Степан Юрчишин вийшли на поле стадіону „Україна” у матчі, в якому зійшлися „Карпати-1998”, бронзові призери чемпіонату України, та „зелено-біла дрім-тім” – збірна гравців „Карпат” усіх поколінь. Цей поєдинок було присвячено 45-річчю створення футбольної команди „Карпати” та 10-й річниці здобуття „зелено-білими” першого в історії клубу комплекту нагород за часи виступів у вищій лізі чемпіонатів СРСР і України.
Степан Юрчишин та Максим Фещук вийшли в лінії нападу „дрім-тім”. Разом з ними в стартовому складі збірної поколінь гру розпочали Андрій Тлумак, Володимир Вільчинський, Микола Іщенко, Ігор Лучкевич, Василь Леськів, Володимир Уштан, Михайло Луцишин, Василь Кобін та Ігор Худоб’як. Упродовж зустрічі на заміну в складі „зелено-білих” виходили також Сергій Квасніков, Юрій Мокрицький, Володимир Різник, Богдан Бандура, Степан Крупей та Віталій Михалець – переможець конкурсу фанатів за право зіграти у складі улюбленої команди. У тренерському штабі „дрім-тім” працювали легендарні постаті: Юрій Сусла, Лев Броварський, Ростислав Поточняк, Борис Рассихін, Андрій Карімов та Ігор Кульчицький.
Керманич „Карпат-1998” Мирон Маркевич цього разу визначив таку стартову 11-ку: Богдан Стронціцький, Володимир Микитин, Олександр Чижевський, Юрій Беньо, Володимир Єзерський, Андрій Полунін, Любомир Вовчук, Євген Назаров, Сергій Ковалець, Андрій Покладок та Іван Гецко. На заміну виходили: Сергій Танасюк, Роман Толочко, Володимир Шаран, Роман Гнатів, Сергій Мізін, Анатолій Петрик, Сергій Євглевський, Юрій Дудник, Ігор Маковей. А в тренерському штабі, як і 10 років тому, окрім Мирона Богдановича працювали Юрій Дячук-Ставицький та Володимир Журавчак.
Гра розпочалася з атак „бронзових” „Карпат”. І, певно, символічно, що перший удар по воротах у матчі завдав Іван Гецко, співавтор (разом з Олександром Паляницею, який також був присутній на стадіоні, але через нещоданю операцію не зміг вийти на поле) клубного рекорду за кількістю голів за один сезон. Щоправда, його постріл по воротах Андрія Тлумака виявився дещо не точним. Але не залишався без роботи і Богдан Стронціцький, який кілька разів був змушений демонструвати свою нев’янучу майстерність як на виходах, так і в рамці. Проте він нічого не зумів вдіяти проти гарматного пострілу чи не найулюбленішого гравця нинішнього покоління „Карпат” Ігоря Худоб’яка, який одержав ювелірну передачу від Степана Юрчишина, увірвався до карного майданчика і відкрив рахунок у матчі: 1:0 на користь „дрім-тім”.
Пропущений м’яч лише додав „перцю” грі. Особливо завелися бронзові лауреати-1998. Треба було бачити, як стелився у підкаті Володимир Микитин, перериваючи фланговий прорив Володимира Уштана. Напевно, молоді вболівальники в цей момент зрозуміли, чому з Микитиним національна збірна України наприкінці 90-их років двічі зіграла 0:0 з командою Франції. А Олександр Чижевський, якому 27-го травня виповниться 37, так і не програв забіг метрів на 30 прудконогому 23-річному Василю Кобіну.
Тож цілком закономірно, що перевага „дрім-тім” була не тривалою. Спочатку партнери в черговий раз вивели на очне побачення з Андрієм Тлумаком Івана Гецка і автор першого голу в історії збірної України відновив рівновагу, а згодом Сергій Мізін після розкішної передачі Юрія Дудника з лівого флангу атаки ударом головою вивів „Карпати-1998” вперед – 2:1.
Тож тепер настала черга відігруватися вже „дрім-тім”. І знову свої бомбардирські якості продемонстрував Ігор Худоб’як. Цього разу хавбек опинився на вістрі атаки і головою технічно перекинув бальон через Богдана Стронціцького після флангової передачі – 2:2. Саме за такого рахунку арбітр ФІФА, діючий президент Федерації футболу Львівщини Ярослав Грисьо дав свисток на перерву.
Після відпочинку команди продовжували демонструвати свою майстерність. Особливо слід відзначити квартет гравців нинішнього складу „Карпат”, які винесли на своїх плечах головний тягар боротьби у складі „дрім-тім”. Микола Іщенко, Василь Кобін, Ігор Худоб’як та Максим Фещук робили все, аби їхні старші товариші по команді могли на рівних боротися з „бронзовими” карпатівцями. І саме Василь Кобін вивів „дрім-тім” вперед. Щоправда, для цього йому необхідно було лише підставити ногу після ювелірної передачі Богдана Бандури. До речі, цей гол збірна поколінь забила у ворота Олега Стронціцького, який у середині другого тайма у рамці „Карпат-1998” замінив свого батька. Проте, як і слід було очікувати, втримати переможний рахунок „дрім-тім” не змогла. Бронзові лауреати-1998 всією командою пішли вперед. Свого вони досягли за кілька хвилин до фінального свистка, коли Сергій Мізін прострілив з правого флангу, а першим на м’ячі виявився Ігор Маковей. І хоча кіпер „зелено-білих” Сергій Квасніков довго намагався довести арбітрам, що бальон не пересік лінії воріт, дебати ні до чого не призвели: Ярослав Грисьо вказав на центр. Тож нічия – 3:3!
А потім були групове фото на пам’ять, подарунки всім учасникам дійства від ФК „Карпати” та багатотисячне скандування „Карпати! Карпати!”...
